К-222 - радянський атомний підводний човен другого покоління, озброєний крилатими ракетами П-70 «Аметист», єдиний корабель, побудований за проектом 661 «Анчар». Найшвидший в світі підводний човен, що досяг в підводному положенні швидкість понад 82 км/год (44 вузла). За дорожнечу споруди човен прозвали «Золота рибка».
У грудні 1959, після виходу постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про створення нового швидкісного підводного човна, нових типів енергетичних установок і науково-дослідних, дослідно-конструкторських і проектних робіт для підводних човнів», в ЦКБ-16 (СПМБМ «Малахіт ») було розпочато роботу зі створення підводного човна нового покоління, з титановим корпусом, вдосконаленою атомною енергетичною установкою і з можливістю запуску крилатих ракет з підводного положення (для озброєння човна в 1960 році було розпочато проектування ПКР П-70 Аметист). Підводний човен призначався для нанесення ракетних і торпедних ударів по авіаносних групіровках противника.
При проектуванні човна було заборонено використовувати вже освоєні прилади, автоматику, обладнання. Це рішення повинно було перевести промисловість задіяну в будівництві підводних човнів на більш якісний рівень. Однак загальна відсталість промисловості СРСР і неефективність управління спричинило значне збільшення термінів розробки проекту і значну вартість робіт, а також зумовило унікальність корабля. Виражалася ця унікальність в тому, що все обладнання було виготовлено в одиничних екземплярах і звичайна заміна обладнання створювала великі труднощі. Будівництво ПЧ тривало майже 10 років. Це пояснюється затримками в поставках титану, комплектуючого обладнання, тривалим циклом створення ракетного комплексу, прийнятого на озброєння лише в 1968 р. На затримці будівництва позначилися і низькі темпи поставки дефіцитного в той час титану, в якому гостро потребували також авіа і ракетобудування.
21 грудня 1968 року корабель був спущений на воду, а 31 грудня 1969 був підписаний прийомний акт..
Човен увійшов до складу Північного флоту і з січня 1970 р по грудень 1971 р перебував в дослідній експлуатації, після чого був переведен в бойовий склад, проте зробив лише кілька бойових походів через низьку надійності механізмів і обладнання.
У 1969 році на державних випробуваннях човен розвинув при 80% потужності реакторів швидкість 42 вузла, замість специфікаційних 38 вузлів. У 1971 році на мірній милі при повній потужності реакторів була досягнута швидкість в 44,7 вузлів. При цьому на швидкостях вище 35 вузлів через турбулентний характер обтікання човна виникали шуми, які складали в центральному посту човна до 100 децибел. Подібний шум не тільки призводив до дискомфорту екіпажу, а й позбавляв човен скритності.
Але на цей час вже було розгорнуто серійне будівництво човнів проекту 670, що не володіли такими високими швидкісними характеристиками, але були значно дешевші і малошумні, та мали порівнянну ударну міць.

Скачати інструкцію