З моменту появи підводних човнів Великобританія не проявляла до них інтересу, так Перший Лорд Адміралтейства, виступаючи в палаті громад в 1900 році на дебатах по морському бюджету, заявив: «Адміралтейство не готове предприняти кроки щодо підводних човнів, так як цей корабель є зброєю слабких націй. ». Однак з бурхливим розвитком технічного прогресу на стику століть підводні човни починали представляти загрозу для найпотужнішого надводного флоту Британії. Тому в 1901 році Перший Лорд змінив тон своїх виступів і на обговоренні нового бюджету сказав: «Замовлені 5 підводних кораблів типу, винайденого містером Холландом. Перший з них буде отримано наступної осені. Про те, яке значення в морській війні матимуть ці судна в майбутньому, ми поки можемо лише гадати. Експерименти з цими човнами допоможуть Адміралтейства оцінити їх справжнє значення.»
Човни будувалися безпосередньо в Англії на фірмі Вікерс, за ліцензією купленої в США у фірми Electric Boat Company, яка в свою чергу була правовласником патентів Холланда. Перший з цих човнів заклали в Барроу-ін-Фернесс 04.02.1901 і через дев'ять місяців спустили на воду під назвою No 1. У 1903 році всі п'ять човнів типу, зібраних в Портсмуті, відправили в похід в надводному положенні навколо острова Уайт. Три з них вийшли з ладу приблизно за милю від входу в головну гавань. Це не дивно, перші британські підводні човни страждали від численних несправностей в двигунах і відсутністю досвіду у екіпажів. У міру накопичення досвіду експлуатації, човни стали більш надійними, і під час маневрів 1904 року, вони змогли "торпедувати" чотири лінійних корабля флоту Ла-Маншу. Підтвердивши потенційні можливості підводного флоту.
Човни мали однокорпусну конструкцію. Всі цистерни розташовувалися всередині міцного корпусу, комплекс цистерн включав в себе носову і кормову діфферентні цистерни, цистерни головного баласту, зрівняльні баластні цистерни, цистерни для бензину. Човен забезпечувався тільки одним комплектом горизонтальних рулів, який знаходився в кормі: через це утримання глибини, а також занурення і спливання слід здійснювати доданням човну диференту. Озброєння складалося з одного носового торпедного апарату з боєзапасом з трьох торпед.
24 жовтня 1904 року, всі п'ять човнів Холланд-класу і три човни А-класу вийшли з Портсмута, щоб атакувати російський Тихоокеанський флот, який відкрив вогонь по британських рибальським суднам в Північному морі в інциденті у Доггер-банки. Однак човни були відкликані, перш ніж досягли рубежу атаки. Королівський флот вийшов в море, наздогнав і блокував ескадру Рожественського в іспанському порту Віго до врегулювання інциденту. Більше спроб використовувати човни Холланда в бойових діях не було.
Незважаючи на численні недоліки човни Холланда були досить надійні і легко контролювалися під водою. За час перебування в складі флоту жоден з човнів цього класу не був втрачен.
Після виведення зі складу флоту, під час буксирування на розбирання, Холланд-1 потрапив в шторм і затонув. У 1981 р човен був виявлений і в наступному році піднят на поверхню. Після тривалих робіт по усуненню корозії і консервації човен зайняв почесне місце в експозиції музею підводних човнів Королівського флоту.

Скачати інструкцію