Як-23
Як-23
Перші реактивні літаки СРСР оснащувалися двигунами створеними у Німеччині. Під ці двигуни були спроектовані і серійно випускалися винищувачі Як-15, Як-17, МіГ-9.
Наступним кроком у розвитку реактивної авіації стала закупівля в Англії більш потужних двигунів Нін-I і Дервент-V. У березні 1947р. Рада Міністрів СРСР видала постанову, якою доручила кільком ОКБ розробити під них нові типи літаків. Зокрема, на ОКБ-115 покладалося створення фронтового винищувача з двигуном "Дервент-V" (тяга 1 625 кгс) і прямим крилом.
Як-23 проектувався за вже відпрацьованою на Як-15/17 реданною схемою. На літаку застосували крило з ламінізірованним профілем і щілинними закрилками типу ЦАГІ. Озброєння, що складалося з двох 23-мм гармат НР-23К розмістили в низу носовій частині фюзеляжу, під двигуном. Як-23 перевершував винищувачі Як-15/17 і МіГ-9, але значно програвав винищувачам із стрілоподібним крилом. Але, так як на доведення і випробування МіГ-15 і Ла-15 був потрібен час, було прийнято рішення про серійне виробництво Як-23. Спочатку Як-23 намагалися впровадити у виробництво на Новосибірському заводі № 153, проте безуспішно. У лютому 1949 року освоювати Як-23 почали на заводі № 31 в Тбілісі(раніше випускав Як-17). Але до середини року, у зв'язку зі спробою запуску в серію МіГ-15 на цьому заводі, темпи освоєння Як-23 сповільнилися, і перші машини з'явилися тільки в жовтні. Всього, до закінчення виробництва в березні 1951 було випущено 313 серійних Як-23.
У СРСР Як-23 не отримав широкого розповсюдження. У 1949-50 роках цими винищувачами були озброєні кілька авіаполків Північнокавказького і Приволзького військових округів. З липня 1950 почався експорт Як-23 в соціалістичні країни Східної Європи, а в СРСР Як-23 почали замінювати у частинах на МіГ-15. До 1953 року в строю не залишилося винищувачів цього типу, всі вони були або списані, або передані союзникам по соціалістичному табору. Літаки поставлялися в Болгарію, Польщу, Румунію та Чехословаччину.
Наприкінці 1953 року один Як-23 був таємно вивезений з Румунії в США. Після випробувань, проведених на авіабазі Райт-Паттерсон капітаном Томом Коллінзом винищувач був повернутий до Румунії.
21 вересня 1957р., польський пілот Andrzej Abłamowicz встановив два світові рекорди на Як-23 з цивільним маркуванням SP-GLK. Цей літак був списаний в 1961 році, будучи, можливо, останнім літавшим Як-23 у світі.
Скачать інструкцію
Наступним кроком у розвитку реактивної авіації стала закупівля в Англії більш потужних двигунів Нін-I і Дервент-V. У березні 1947р. Рада Міністрів СРСР видала постанову, якою доручила кільком ОКБ розробити під них нові типи літаків. Зокрема, на ОКБ-115 покладалося створення фронтового винищувача з двигуном "Дервент-V" (тяга 1 625 кгс) і прямим крилом.
Як-23 проектувався за вже відпрацьованою на Як-15/17 реданною схемою. На літаку застосували крило з ламінізірованним профілем і щілинними закрилками типу ЦАГІ. Озброєння, що складалося з двох 23-мм гармат НР-23К розмістили в низу носовій частині фюзеляжу, під двигуном. Як-23 перевершував винищувачі Як-15/17 і МіГ-9, але значно програвав винищувачам із стрілоподібним крилом. Але, так як на доведення і випробування МіГ-15 і Ла-15 був потрібен час, було прийнято рішення про серійне виробництво Як-23. Спочатку Як-23 намагалися впровадити у виробництво на Новосибірському заводі № 153, проте безуспішно. У лютому 1949 року освоювати Як-23 почали на заводі № 31 в Тбілісі(раніше випускав Як-17). Але до середини року, у зв'язку зі спробою запуску в серію МіГ-15 на цьому заводі, темпи освоєння Як-23 сповільнилися, і перші машини з'явилися тільки в жовтні. Всього, до закінчення виробництва в березні 1951 було випущено 313 серійних Як-23.
У СРСР Як-23 не отримав широкого розповсюдження. У 1949-50 роках цими винищувачами були озброєні кілька авіаполків Північнокавказького і Приволзького військових округів. З липня 1950 почався експорт Як-23 в соціалістичні країни Східної Європи, а в СРСР Як-23 почали замінювати у частинах на МіГ-15. До 1953 року в строю не залишилося винищувачів цього типу, всі вони були або списані, або передані союзникам по соціалістичному табору. Літаки поставлялися в Болгарію, Польщу, Румунію та Чехословаччину.
Наприкінці 1953 року один Як-23 був таємно вивезений з Румунії в США. Після випробувань, проведених на авіабазі Райт-Паттерсон капітаном Томом Коллінзом винищувач був повернутий до Румунії.
21 вересня 1957р., польський пілот Andrzej Abłamowicz встановив два світові рекорди на Як-23 з цивільним маркуванням SP-GLK. Цей літак був списаний в 1961 році, будучи, можливо, останнім літавшим Як-23 у світі.
Скачать інструкцію